Неповносправні особи в українському суспільстві неповноправні ?

Забезпечення неповносправних осіб належними умовами освіти не лише показує рівень розвитку держави, але також свідчить свідомість окремих її громадян. Коли соціальна неповносправність осіб є наслідком їхньої фізичної неповносправності, це свідчить про «неповносправність» цілого суспільства.

Україна не країна третього світу, але до рівня розвинених країн їй ще дуже далеко. Люди із особливими потребами не можуть без перешкод і обмежень брати участь у суспільному житті. Часто проблему користування бібліотекою може вирішити звичайний пандус, якого на жаль нема. В Європі допомогою неповносправним займаються неурядові організації, а в Україні все лишень починається. Якщо так важко створити умови для елементарного спілкування, то що можна говорити про якісну освіту.

Особи із легкою неповносправністю сьогодні просто мають дозвіл навчатися у вузах, але не мають належних для цього умов. Білшість університетів не готові такі умови забезпечити, а студенти прийняти людину із особливими потребами у свій колектив. Однак є також позитивні винятки.

В університеті протягом п’яти років я навчалася в одній групи із двома фізично неповносправними студентами. Можливо, через релігійне спрямування вузу і особисту релігійність студентів, вони були тепло прийняті нашим колективом. Їхня присутність для багатьох з нас була спочатку для нас дуже незвичною, але згодом вони стали невід’ємною частиною нашої групи.

Опираючись на п’ятирічний досвід зауважу, що перебування неповносправних осіб у навчальних групах дуже важливе. Вища освіта – це не лише обсяг засвоєної інформації і здобуті навички у певній галузі, це насамперед свідоцтво про певний рівень здатності особи жити в суспільстві, її соціальних можливостей та видів впливу на суспільство. І ставлення до людей з особливими потребами не повинно бути на останньому місці. Особа, котра претендує на певний статус у суспільстві повинна із одинаковою повагою ставитись до усіх його членів.

На жаль в Україні люди часто просто не знають як ставитись до неповносправних: переходять на протилежний бік вулиці, кидають гроші, замість того щоб ставитись як як до "звичайних" людей чи при потребі допомогти. Звертаючи зайвий раз увагу на чиїсь фізичні вади, люди виявляють вади власного світогляду та свідомості.

Усвідомлення "нормальності" осіб із особливими потребами має прийти разом із іншими знаннями під час навчання. Навчання фізично неповноспраних осіб в нашій групі, не завдало багато клопоту іншим студентам, але дало нам розуміння правильного ставлення до всіх неповносправних осіб. А ще навчання із неповносправним допоможе розвинути звичайні хороші людські риси такі як доброта, вирозумілість, терпеливість.

Затишшя в клонуванні чи клонування в затишші?

Свого часу клонування спричинило у світі серйозну дискусію науковців, богословів та юристів, а поява першого клона Доллі – зробила практику клонування невідворотною. Сьогодні в медіа майже не має диспутів на кшталт: "Клонування це зло чи благо? або "Чи є клонування злочином?" Отже що це: затишшя в клонуванні чи клонування в затишші?

Щодо реальності

Після того, як стало відомо про появу на світ першого клону – овечки Доллі, стало зрозуміло експерименти у сфері клонування вже не зупинити. Успішний результат праці англійських вчених – народження овечки 5 липня 1996 р. – було переконливішим за всі найголосніші дискусії навколо клонування. Більш того, сьогодні в багатьох європейських країнах, серед яких Німеччина та Великобританія, клонування використовується з метою лікування багатьох хворіб.

У перекладі із грецької клон означає, брунька чи галузка. Клонування – це розмноження у безстатевий спосіб, результатом якого є формування ідентичних копій вже існуючих живих організмів. В природі за допомогою клонування розмножуються чимало одноклітинних організмів. В результаті поділу хромосом у клітині, виникають її дочірні клони, що є копіями материнської клітини. Це не єдиний приклад природбного клонування, адже по суті однояйцеві близнюки також є клонами одне одного. Клонування багатоклітиного організму, на відміну від одноклітиного, є надзвичайно складним, як природньо так і в штучний спосіб.

На сьогодні єдиним результативним способом клонування людини є метод "перенесення ядра". Із яйцеклітини видаляються ядро, а замість нього вставляють ядро соматичної клітини організму, клон якого хочуть отримати. Після чого новоутворений організм слід помістити у матку, для подальшого природного розвитку. Відомий також метод розщеплення ембріонів, але в його результаті дочірній організм не є копією батьківського.

Відповідно до цілей розрізняють репродуктивне і терапевтичне клонування людини. Репродуктивне клонування передбачає в результаті народження нового людського організму і надання йому всіх прав та рівноцінних умов існування, що має вже існуючий. В такому випадку клон людини повинен отримати відповідні умови проживання, освіту, виховання.

Терапевтичне клонування – це розвиток ембріонів до 14 дня, для подальшого використання їх для вирощення потрібних медикам клітин. Стовбурні клітини ембріону дуже швидко ростуть і здатні трансформуватися у клітини будь якого виду. Як сподіваються вчені, завдяки терапевтичному клонуванню в майбутньому проблема нестачі органів у трансплантології зникне взагалі. Цей вид клонування допоможе вилікувати хвороби Альхаймера та Паркінсона та ін. Деякі мрійники навіть говорять створення в майбутньому цілого людського тіла, куди можна було б трансплантувати мозок людини наприкінці життя і таким чином осягнути безсмертя.

У 2003 р. засновник секти "Реалітів" Клод Ворільйон, заявив, що американській компанії "Клонейд" у своїх секретних лабораторіях вдалося склонувати людину. Однак клонам журналістам ніхто не показав і подальших звернень у пресу з боку "Клонейд" не було. У сфері репродуктивного клонування людини працювали також лікарі американець Панійотіс Завос та італієць Северіно Антінорі, однак жоден з них не добився успіху.

Експерименти в сфері клонування вже не зупинити, але людину поки не склонували. Після знаменитої англійської овечки було чимало клонів: кішки, собаки, карпа, мула та ін. Як висновок клонування можливе, але не з першого разу і не без побічних ефектів. Овечка Долі появилася внаслідок 277 спроби, і після шести років померла від захворювання легень, яке поширене серед старих овець. Отже, виникають принаймні дві проблеми: необхідної великої кількості яйцеклітин та передчасне старіння організмів. Крім того, середовище розвитку клона і клонованого організму відрізняються, а отже отримати "точну копію" все одно не вдасться. Приклад Доллі показав однак, що клоновані тварини можуть не лише нормально існувати, але й розмножуватись, а отже є повноцінними істотами свого виду.

... і щодо етики

У свою чергу громадські та релігійні організації виступили категорично проти клонування, як неповаги до гідності людини. Ключовим питанням в даному випадку є: чи ембріон є людиною? З якого моменту живий організм стає людиною? Церква вчить, що Бог творить душу в момент злиття сперматозоїда та яйцеклітини і тому будь які експерименти над людськими ембріонами недопустимі. Але як же бути, коли немає злиття, як такого?

Папа Бенедикт XVI вніс маніпуляції на генному рівні до семи нових смертних гріхів. Сьогодні Церква наголошує також на тому, що клонування ставить під загрозу інститут сім'ї як такий, а терапевтичне клонування є зведенням людини до рівня предмету вжитку. Іншим моментом є посягання на виключне Боже право у творенні нового людського життя. Дискусії щодо виключного Божого права на сотворення людського життя та наявності душі відбувалися і при виникненні методу штучного запліднення, однак попри негативну позицію Церкви, цей репродуктивний метод став дуже поширеним у світі.

Що ж стосується юридичних аспектів, то репродуктивне клонування сьогодні повністю заборонене у всіх країнах Європи. У 1997 р. 27 країн підписали Додатковий протокол про заборону клонування людини до Конвенції Ради Європи „Про права людини та біомедицину”. У згаданому протоколі зазначається, що “інструменталізація людських істот шляхом навмисного створення генетично ідентичних людських істот є несумісною із гідністю людини і, таким чином, становить зловживання біологією та медициною”. Однак в багатьох європейських країнах все більшої популярності набуває терапевтичне клонування, яке відкриває нові можливості для медиків і нові прибутки для бізнесменів. Однак під прикриттям терапевтичного клонування вчені можуть приховувати експерименти у сфері репродуктивного клонування.

На завершення зазначу, що затишшя в дискусіях, радше свідчить про клонування в затишші а ніж про затишшя в клонуванні. Склонування людини виведе дискусію на новий рівень, а поки – кожен із учасників залишається при своїй думці. Безперечно експерименти в сфері клонування продовжаться, адже терапевтичне клонування дає можливість вилікувати чимало хворіб і відповідно стало великим бізнесом, а вдале репродуктивне клонування, як сподіваються вчені, наблизить людину до безсмертя . Ні думка Церкви, ні державні закони не здатні зупинити подібні експерименти, це може статися тільки через якусь велику катастрофу, що зверне погляд людства в інший бік. А поки людтну не сколонували, за життям клона можемо спостерігати на екрані телевізорів у браизилійському телесеріалі "Клон".