Неповносправні особи в українському суспільстві неповноправні ?

Забезпечення неповносправних осіб належними умовами освіти не лише показує рівень розвитку держави, але також свідчить свідомість окремих її громадян. Коли соціальна неповносправність осіб є наслідком їхньої фізичної неповносправності, це свідчить про «неповносправність» цілого суспільства.

Україна не країна третього світу, але до рівня розвинених країн їй ще дуже далеко. Люди із особливими потребами не можуть без перешкод і обмежень брати участь у суспільному житті. Часто проблему користування бібліотекою може вирішити звичайний пандус, якого на жаль нема. В Європі допомогою неповносправним займаються неурядові організації, а в Україні все лишень починається. Якщо так важко створити умови для елементарного спілкування, то що можна говорити про якісну освіту.

Особи із легкою неповносправністю сьогодні просто мають дозвіл навчатися у вузах, але не мають належних для цього умов. Білшість університетів не готові такі умови забезпечити, а студенти прийняти людину із особливими потребами у свій колектив. Однак є також позитивні винятки.

В університеті протягом п’яти років я навчалася в одній групи із двома фізично неповносправними студентами. Можливо, через релігійне спрямування вузу і особисту релігійність студентів, вони були тепло прийняті нашим колективом. Їхня присутність для багатьох з нас була спочатку для нас дуже незвичною, але згодом вони стали невід’ємною частиною нашої групи.

Опираючись на п’ятирічний досвід зауважу, що перебування неповносправних осіб у навчальних групах дуже важливе. Вища освіта – це не лише обсяг засвоєної інформації і здобуті навички у певній галузі, це насамперед свідоцтво про певний рівень здатності особи жити в суспільстві, її соціальних можливостей та видів впливу на суспільство. І ставлення до людей з особливими потребами не повинно бути на останньому місці. Особа, котра претендує на певний статус у суспільстві повинна із одинаковою повагою ставитись до усіх його членів.

На жаль в Україні люди часто просто не знають як ставитись до неповносправних: переходять на протилежний бік вулиці, кидають гроші, замість того щоб ставитись як як до "звичайних" людей чи при потребі допомогти. Звертаючи зайвий раз увагу на чиїсь фізичні вади, люди виявляють вади власного світогляду та свідомості.

Усвідомлення "нормальності" осіб із особливими потребами має прийти разом із іншими знаннями під час навчання. Навчання фізично неповноспраних осіб в нашій групі, не завдало багато клопоту іншим студентам, але дало нам розуміння правильного ставлення до всіх неповносправних осіб. А ще навчання із неповносправним допоможе розвинути звичайні хороші людські риси такі як доброта, вирозумілість, терпеливість.